Табір виживання. 2 ч.

         Як і обіцяв, друга частина розповіді про моє перебування в таборі «Дивограй». Кажу відразу цей пост кардинально відрізняється від попереднього.

         Практика в таборі, стала чудовим прикладом того, як з часом може змінюватися думка про людей, оточення, обставини. Думай в людей з якими я працював також змінився погляд на певні речі в їхньому житті. Цю статтю я пишу вже після закінчення практики і як слід все обдумавши.

         Почну мабуть з най головнішого, а саме з ДІТЕЙ. Що може бути прекрасніше за дітей? Мабуть нічого. =) Я навіть уявити не міг, що за час практики вони для мене стануть як рідні. Ці почуття не передати, коли вони говорять «Дмитро Сергійович». Перший тиждень аж мурашки по шкірі бігли, доки не звик до цього.  Навіть коли вони робили маленькі капості, то ніхто на

Табір виживання. 1 ч.

    

І так почнемо з того, що я навчаюся в педагогічному училищі. І в нас на 3 курсі є практика в літньому таборі. Мене на правили в літній оздоровчий табір «Дивограй»  Ліпляве, Канівського району.

Першого дня коли я приїхав у мене було відчуття, що я приїхав у покинуту школу в Чорнобилі. На це було декілька причин.

По-перше заходити в школу було «стрьомно» не прибрано, на стінах розвішені якісь не зрозумілу малюнки. По класах, вони ж кімнати розкидане різне